Прочан А.О.

Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління”

Використання кластерних технологій в туризмі

Трансформаційні процеси в економіці України, її намагання перейти до ринкових стосунків, актуалізують пошук нових форм виробничих відносин та й самого виробництва. Економічна теорія і практика накопичили достатній обсяг аналітичного матеріалу, пропозицій, моделей розвитку тощо, осмислення та впровадження яких може допомогти нашій державі здолати труднощі сьогодення і прискорити її господарський розвиток.

До позитивних надбань економічного досвіду слід віднести практику створення територіальних виробничих об'єднань, які отримали назву “кластер”. На думку аналітиків, кластером слід вважати географічну групу взаємозалежних компаній, асоційованих інститутів у певній галузі, які пов’язані спільними цілями і доповнюють один одного.

Треба сказати, що кластер – добровільне об’єднання вже існуючих суб’ єктів ринкової діяльності, яке не регламентоване ні кількісно, ні якісно. Мета його створення – підвищення конкурентноздатності продукції чи послуг членів кластера на ринках різних рівнів. Кластерізація економіки сприяє налагодженню взаємопорозуміння між державними і бізнесовими колами при вирішенні економічних проблем певного регіону.

Стає зрозумілим, що за своєю природою кластер є моделлю територіальної організації продуктивних сил суспільства, здатною значною мірою сприяти поширенню ринкового світогляду і відповідати господарським реаліям українського сьогодення.

Вперше процес кластерізації торкнувся туристичної галузі в Україні, коли в 2001 році, після тривалих маркетингових досліджень в туристичній галузі Чернігівщини, було засновано туристичний кластер “Кам’янець”. Його метою стало створення конкурентноздатної сфери туристичних послуг, перетворення даної території на сучасний туристичний центр, ініціювання та координація проектів розвитку туризму в регіоні.

Туристична галузь України належить до привабливих сфер застосування кластерних технологій. Країна володіє потужним туристичним потенціалом, а проблеми розвитку галузі знаходяться швидше у площині психологічній, ніж матеріально – технічній. Тому виробництво національного туристичного продукту треба розглядати як пріоритетний, якщо не єдиний шлях розвитку національної туристичної індустрії. Світовий досвід переконує, що туризм – повноправний і надприбутковий компонент ринкової економіки. При мінімальних інвестиційних надходженнях туризм здатен забезпечувати їх максимальну віддачу.

Накопичений досвід наукових маркетингових досліджень у туризмі, дозволяє сказати, що економіка України і її туристичні підприємства готові до сприйняття кластерних технологій; кластер є однією із привабливих моделей, оскільки об’єднує на добровільних і взаємовигідних засадах суб’єкти економічної діяльності, що дозволяє їм успішно конкурувати на туристичних ринках різних рівнів; кластерні технології сприяють налагодженню взаємопорозуміння між державними та бізнесовими колами; інформаційно – рекламне забезпечення діяльності кластеру належить до пріоритетних напрямків його розвитку; кластерізація туристичних підприємств робить “прозорими” інвестиційні надходження і веде до оптимізації їх використання; туристична індустрія – приваблива сфера вкладання інвестицій, які даватимуть повніше віддачу при умові існування кластерів на регіональному і державному рівнях; кластерізація туристичної діяльності, при правильній організації, стимулюватиме розвиток інших виробництв, а науково – освітній блок, що включає освітні заклади, здатен забезпечити потреби туристичних кластерів у висококваліфікованих кадрах, які зможуть відповідати за стратегію розвитку і маркетингові дослідження новоутвореного туристичного кластера.

Виходячи із вищесказаного, слід наголосити, що туристичний кластер - це одна із форм організації продуктивних сил усіх учасників даної моделі, яка передбачає створення нового туристичного продукту на основі маркетингових комунікацій у туризмі, що дозволить їм успішно конкурувати на туристичних ринках різних рівнів.

Література

1. Паламарчук А. М. Общественно – территориальные системы (логико – математическое моделирование). – К.; Наукова думка, 2000.- 272с.

2. Соколенко С. І. Глобалізація і економіка України. – К.; Логос, 1999.- 568с.